Talk to us today
Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.
Поспілкувалися з талановитим розробником Ігорем Кузьменком про те, як вдалось побудувати успішну кар'єру у міжнародній компанії Sidehide (ми в Make it in Ukraine дуже раді, що трохи допомогли у цьому процесі), які виклики та проблеми довелось долати, та що робити, щоб кар'єра рухалась якомога краще. Ігор порадив багато цікавого та корисного IT-фахівцям та поділився переліком з п'яти книг, які допомогли йому в особистому та професійному розвитку.
В кінці минулого року з'явилося свідоме бажання змінити місце роботи. Тому я оновив резюме і незабаром прийшло повідомлення, що невелика нова компанія шукає розробника за моїм фахом. Докладно почитав про компанію та засновників і зрозумів, що мені з ними буде дуже цікаво (дійсно, радимо перед початком співробітництва не лінуватись і вивчати інформацію про майбутнього роботодавця та партнера, це дуже корисно — прим.редакції). Рекрутери з Make it in Ukraine здійснювали інформаційну підтримку, завжди отримував актуальну інформацію щодо вакансії та співбесід. Це було дуже зручно.
Я пам'ятаю кожен свій проєкт і всіх замовників, вони були унікальні кожен по-своєму, з усіма біло цікаво працювати. Але найбільш запам'ятався проєкт з Dune HD (Київ), з яким я працював у 2013-2014 роках. Ми займались програмуванням для TV-приставок. Жодних звичних зручностей, жодних фреймворків: лише ти та маленька коробочка. Це був складний, але корисний досвід. На цей проєкт я прийшов в якості Middle. На той момент там ще не були настроєні процеси. Тому ми спільно з Team Lead побудували міцні процеси розробки. Це допомогло згодом дуже швидко, навіть, реактивно, випускати нові продукти.
Найперший мій проєкт був також не з простих: я з самого початку дуже швидко мав вивчити мову TypeScript, розібратись та застосувати в роботі. Я був C#-розробником, а довелось в турборежимі переписати повністю .NET-застосунок під web. І при цьому, в статусі Junior. Впорався, що ж було робити.
Після Dune HD я переїхав до Швейцарії та зіткнувся з новою проблемою — знання мови.
З дитинства батьки віддали мене в англійську школу. А коли опинився в іншій країні — зрозумів, що не можу спілкуватися. Отже: три місяці мені доводилося будь-що, окрім «Okay, yes, thank you» пояснювати мовою жестів і дивитись на вираз обличчя співбесідників.
Я виключив з побуту усі інші мови, дивився фільми англійською, тож підійшов до вивчення комплексно. Граматична база, закладена в дитячі роки, підкріпилась розмовною практикою. Вже через пів року ніхто навіть і не помічав, що для мене англійська — не рідна мова. А я навіть думати почав англійською.
Найбільше вплинуло саме спілкування з людьми з моїх поточних робочих питань. Хочеш чи ні, але якщо хочеш працювати якісно, треба вміти висловлювати свої думки (навіть, якщо при цьому підглядаєш в Google Translator на телефоні).
Коли зникає мовний бар'єр і відчуття сорому щодо того, що я чогось не знаю чи не розумію, це дуже допомагає в розвитку мовних навичок. А подолати бар'єр допомогли роздуми та книги.
Найбільше допомогла книга «Як бути стоїком» Массімо Пільюччі. Головна думка стоїцизму — ми не можемо впливати ні на що в цьому світі, окрім нашого сприйняття та відношення до тих чи інших подій чи явищ. І треба жити простіше. Тому, я просто прийняв факт, що я не знаю англійської. Проблема зникла. І стало набагато легше вчити мову — спокійно та методично.
Не треба заглиблюватись у те, що про вас подумають інші або як ви виглядаєте, коли говорите. Просто подумайте про те, що треба, щоб розв'язувати мовне питання.
Цей самий підхід працює і щодо Impostor Syndrome, і щодо підвищеної самокритичності (з цим також часто стикаються технічні фахівці). Скажіть собі: «Усе, я вже працюю на цій посаді. Тож бери та роби». Це працює. Головне сприйняти цей факт і усвідомлювати свої рішення: чи міг я щось змінити, це залежало від мене чи ні, чи було для ідеального варіанту достатньо часу, чому не зробив, які причин тощо.
Самоусвідомлення — це надзвичайно корисна навичка, яка значно полегшує життя.
Друга книга для особистого зростання і для душі — легендарний твір Сунь-дзи «Мистецтво війни». Корисна тим, що розповідає, як вижити у будь-якій конфліктній ситуації. Ідеї книги актуальні в будь-який час, коли треба розв'язати проблему.
Третя книга, яка дуже допоможе особистому розвитку і правильному розумінню сутності фінансів — «Найбагатша людина у Вавилоні» Джорджа Клейсона.
Для професійного зростання я пораджу дві книги, які нещодавно прочитав:
Це — технічні казки про проблеми в компанії. Коли проходиш ментальний шлях розв'язання основних проблем в компанії, це допомагає мислити більш глобально. Яскраво зображено: кожна дія має наслідки.
Критичних недоліків, які треба було долати, не було. Лише на минулому проєкті я зрозумів, що мені б не завадило прокачати управлінські здібності щодо комплексного процесу розробки. Адже я брав участь у плануванні, і не завжди вдавалось вкладатись у строки. Для мене завжди було наче «особистою поразкою» підняти руку і сказати — ми не встигаємо. І коли я намагався цій поразці запобігти, від цього страждали усі: ми дуже сильно працювали понаднормово, дуже стомлювались, отже все одно не вкладались в строки. І наступний релізний цикл теж затягувався. Тож довелось вчитись озвучувати проблему, всією командою розв'язувати проблему, щоб запобігти більшим проблемам.
Я вважаю: якщо робити, як усі, то й будеш там, де й усі. Якщо хочете кардинальних змін, до них треба бути готовими завжди.
У мене давно була мета розвиватись на міжнародному рівні. Я сам з Одеси, і завжди вважав, що треба попрацювати десь років 5 у Києві, і потім зростати далі. Але дуже важливо не втрачати можливості. Тому, поки я працював в Києві та отримав шанс переїхати до Швейцарії, то не став його втрачати, бо мені було дуже цікаво спробувати. До речі, співбесіда у швейцарську компанію розтягнулась на 3,5 місяці. До того ж, швидко отримати усі дозволи та візи було в той час не найлегшим завданням. Але все вдалось: і документи швидко зібрав, і тестовим завданням зацікавив роботодавця. Тому початкова пропозиція: «Цей проєкт лише на пів року» перетворився для мене на три гарних роки у Швейцарії.
Я є фанатом музичних застосунків, тому за дві доби зробив повноцінний музичний плеєр (причому я не знав цих технологій, тому вчив на льоту, відразу робив, протестував та гарно оформив дизайн).
До речі, я намагаюсь прокачувати дизайн-навички, щоб за умов відсутності окремого дизайнера, міг зробити все добре й сам.
Висновок: якщо любити те, чим займаєшся, то зробиш значно більше корисного, ніж можна очікувати. І зробиш це з душею. А такий результат не може не сподобатись.
Будьте впевненими. Перетворюйте будь-що на свою конкуренту перевагу. Не бійтесь себе помірковано хвалити себе на співбесідах. Кажіть: «Так, я не маю такого досвіду: але самостійно здобув такий, такий і такий. Так, я не маю досвіду роботи в компанії, але ось 5 музичних плеєрів, які я самостійно написав п'ятьма різними мовами».
Ще варто пам'ятати, що Junior — це досить швидкоплинний період у кар'єрі. І він повинен (саме повинен) швидко закінчитись. Вже після першого проєкту спеціаліст має розуміти головні плюси та мінуси процесу розробки. Він знає, як цей процес побудований. Далі він розвивається вже у технічному плані. Отриманий досвід він полірує до стану ідеального леза.
У мене є добрий знайомий, він є чудовим прикладом того, що для успіху профільна освіта не потрібна. Він — дуже класний спеціаліст, але за фахом в університеті не навчався. На мою думку, під час навчання в університеті можна отримати досвід та навички розв'язанні питань, можна напрацювати зв'язки. Проте я в жодному разі не вважаю втраченими 5 років свого навчання в ОНУ ім. І.І. Мечникова на факультеті математики, механіки та фізики. Я отримав корисний базис і дуже вдячний цьому ВНЗ.
Якщо говорити про математику та розробку — немає сенсу їхати за кордон навчатись. Якщо мова про біологію, хімію, фізику, де потрібно новітнє вартісне обладнання, — то в цьому випадку, на жаль, закордонні ВНЗ виграють.
Курси та актуальні знання сьогодні можна отримати через інтернет. Саме тому я і вирішив спробувати запустити курс з React для початківців, де є можливість отримувати зворотний зв'язок упродовж навчання.
За своє життя я відвідав близько 20 хакатонів. Якщо ви хочете вчитися, то завжди краще це робити на практиці. До речі, хакатони існують не тільки для перемоги. Можна, як приклад, поставити собі мету вивчити нову технологію чи розв'язати складну задачу. Буває, ставлю собі 24 години на вивчення, скажімо, нової мови програмування. Це дуже добре прокачує здатність навчатись. Після десятка таких марафонів у голові вже буде напрацьовано чіткий план навчання новому.
Другий корисний фактор — це pet-проекти. Це вимагає витрат особистого часу, оскільки на роботі ви працюєте приблизно в одній площині. Ті, хто готовий витрачати свій час і розвиватись, мають неабияку перевагу. Робота у Швейцарії побудована чітко та пунктуально — час кінця робочого дня завжди чітко відомий. Тому я завжди міг розраховувати на другу половину дня і займатись проєктом, який я започаткував для вивчення технології React. Мені це було дуже цікаво, тому я міг засиджуватись до глибокої ночі. А ось тим, для кого це лише робота, без натхнення, доведеться значно складніше.
Взагалі в IT-сфері вигорання значно пов'язано, на мою думку, з тим, що заради зростання доводиться працювати додатково і Work-Life Balance від цього дуже страждає.
Саме так було і в мене. Загалом, через те, що я не тримав здоровий баланс між працею та особистим життям. І усі "невстигання" я уявляв особистими та намагався виправити овертаймами (тижнями міг не виходити з дому і працювати). Не треба боятися визнати, що ви чогось не встигаєте. Це не особисто ваша проблема, а проблема всієї команди, тож нічого страшного у тому, щоб підняти руку та сказати: "Ми не встигаємо" не має. Це дуже важливо: щоб не отримати «вигорання». І у багатьох наших людей є така проблема — вони не можуть просто заявити, що є проблема. І даремно.
Тому зараз я завжди знаходжу достатньо часу на сім'ю, спорт і відпочинок. І сплю не менше 7 годин. Результатом задоволений.
Якщо тобі на пошту прийшов лист без підпису і без теми, можна з великою ймовірністю припустити, що його писала людина з СНД. Тому що ми майже не звертаємо уваги на формальне спілкування, навіть елементарні правила ділового листування. у Європі усі від усіх очікують дотримання стандартів.
Є ще особливість, яку б я образно зобразив так. Якщо треба збити цвях, а є лише мікроскоп, то європейці будуть думати, як його розібрати, щоб виконати задачу. А наші прийдуть і просто заб'ють цвях. Така прямолінійність у розв'язання питань — не завжди погано. Наприклад, коли строки виконання — стислі, і немає часу на дуже довгі роздуми, а треба просто брати й робити.
Мені здається, у нас дуже мало продуктових компаній, які залишились в Україні (наприклад, Readdle). Усі інше — аутсорсинг, консалтинг тощо. Одна з причин, звісно, економічна. Дуже важко в українських умовах платити розробникам стільки, скільки пропонують іноземні компанії (подивитись на ринкові українські зарплати можна на цій сторінці — прим.редакції).
Ще одна річ, яка дуже контрастує з закордонним підходом: у нас відчутно занижені вимоги для Senior. Тому у нас сеньйори можуть значно менше, ніж, скажімо, європейські. Senior в моєму розумінні — це той, хто має великий досвід у розв'язанні проблем. Якщо фахівець знає усе у технічному плані — це Strong Middle, але ж ніяк не Senior. А у нас можна й у 23 роки стати Senior, адже немає належної перевірки на глибину досвіду. Проблема перевірки досвіду криється в тому числі й в процесі проведення інтерв'ю.
Тому за кордоном дуже багато дуже добрих фахівців, але в ранзі лише Middle. При оцінці дивляться ще й на вік. Добре це чи погано — питання відкрите.
Можливо, на таку ситуацію впливає і те, що відмітка «Senior» — це як фактор мотивації. Комусь важливе звання, комусь — зарплата.
До того ж, у нас зростати в межах однієї компанії вдається не завжди. Часто для фахівця простіше перейти до іншої компанії на позицію вище. За кордоном — прямо протилежно: з самого початку вищі зарплати, і спеціалісту ефективніше працювати та рости в межах однієї компанії.
У мене було так: через рік моєї роботи у якості Middle, я подався на вакансію рівня Senior до швейцарської компанії. Мене це здивувало, але мій рівень підійшов. Тому набагато краще пробувати та отримувати відмову (або й не відмову), ніж сидіти та думати — подаватись чи ні. Відмовили? Нічого страшного — йдемо далі, розвиваємось, вчимось на помилках. Це дуже корисно.
Побажання, уточнення і запити пишіть нам у Facebook, Instagram, Telegram або на редакційну пошту.
.png)
Отримуйте першими корисні статті, вичерпні гайди щодо пошуку віддаленої роботи в цифровому світі, розвитку Soft Skills та Hard Skills, цікаві та мотивуючі інтерв'ю, огляди трендів, лайфхаки.
Приходь на Make it in Ukraine Online Summit!
19 вересня. Онлайн. Безкоштовно.
.svg){kind=icon}